Повільне мовлення: перська

Повільна перська дає слуху час освоїти маленьку зв’язку, яка тягне на собі головне навантаження в мові: езафе. Вона приєднується до іменників як м’який звук /е/ і зв’язує їх із тим, що їх описує: ketāb (книга) плюс man (я/мене) перетворюється на ketābe man (моя книга), khāne (дім) плюс bozorg (великий) на khāneye bozorg (великий дім). Її майже не пишуть, але завжди вимовляють. У перській немає граматичного роду, тож іменники й прикметники здебільшого мають узгоджуватися лише за цією зв’язкою та за числом. Канали для початківців і матеріали для читання разом із дітьми чітко вимовляють езафе й роблять паузи на природних межах фраз. Обери ролик, послухай один раз, шукаючи іменник, потім ще раз, шукаючи м’який /е/, який з’єднує його з наступним словом.